Александр Винокур

Безвітряно, безхмарно, безтурботно.
Застигла мить. І ніц не зворухне.
Чи марево, чи ява? Неістотно.
Це відчуття ніколи не мине.

Воно за ні за що. Мене торкає
Довколишнього світу таїття.
Що саме? І собі відповідаю -
Наснага невимовності буття.

21.08.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/892642.html

Наближається полудень літа.
Та, згадавши про досвід предтеч,
Світ довколишній, сонцем зігрітий,
Вже готується до холоднеч.

Обмірковує. Діє поволі.
Невідомо, чи будуть. Але
Живемо ми у замкненім колі,
Тобто поле пригод чимале.

Починаються дні прохолодні.
Тільки спроба. Ще прийде тепло.
Ми завжди на незручності згодні,
Хоч і нас не питають. Це тло.

Не позбутись незмінного хисту
Сподіватись за так, зазвичай.
...Тепло. Небо високе і чисте.
Літа полудень. Лагідний край.

11.07.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/873496.html