Александр Винокур

Над Кайзервальдом дим кострищ.
Серпанком сизим оповите,
Палає листя. Втаємнич
В давноминуле пережите.

...Минають дні, збігає час.
Тепер, коли в думках блукаю,
З'являються за разом раз
Стежки Шевченківського гаю...

Тут естафету передай,
Стривай на повороті плавнім.
Ти чуєш? Дзеренчить трамвай
За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків
Враз від зупинки по бруківці.
Ця мить на тисячі віків -
Летить красуня в кіноплівці.

Натхненні наші голоси.
Вони лунають в парку Стрийськім
В той час, як йдуть собі часи
Камінням польським і австрійським.

12.09.2022, 09.01.2025

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/134386.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/914675.html

Знов згадав "Ностальгію" Хіменеса -
До Іспанії він під'їжджав.
Пам'ять - спалахи ремінісценції,
Я свої відчуття прочитав.

Повертаюсь додому. Канікули.
Літо. Сонце з дощем водночас.
Чай, і миттю до вікон приникнули.
Потяг мчить, все знайомо нараз.

Ось споруди низькі і порізнені,
Ген переліски, знову поля.
Ми з цим світом навзаєм обізнані
Звідсіля, звідтоді, звідтіля.

Миготять краєвиди. За селами -
Опоряджених селищ ряди
Неодмінно з церквами, костелами.
Палісадники, десь і сади.

І нарешті Підзамче тамоване,
Та святкове з камінням століть.
Все знайоме. І серце схвильоване,
Майже чути, як б'ється, бринить.

Львів. Бруківка, в ній стільки змістовності.
І трамвай, наш двоюрідний брат,
Дзеренчить, зустрічає нас з гордістю.
Я неначе приймаю парад.

Пречуваю. На святешній скатерці
Поглинаю родинне меню.
...Двері дому і сняться, і бачаться,
Ось стою перед ними, дзвоню.

04.07.2024

--------------------------------

Примітка.
"Ностальгія" - вірш Хуана Рамона Хіменеса "Піренеї (Недільна ностальгія)"
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/801678.html

--------------------------------

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/40745.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/907171.html

Двадцять третій трамвай до Святошина,
Майже навколосвітній маршрут,
Йшов крізь зарості дум непокошених.
Як життя скарбовий атрибут.

Добре бути своїм же господарем,
Відчувати, що в світі подій
Є околиця - місце дароване,
Де можливий в душі супокій.

І туди з пожаданням екстрактовим,
Наче довготерплячий аскет,
Мчати за пробуванням закадровим
Через весь Брест-Литовський проспект.

Поряд з найважливішими фактами
Виявляється нині цілком
Цей вагон, підперезаний фартухом
Темно-синім, і світ поза склом.

31.07.2023

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/566600.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/885325.html

І знов про пиріжкову, що навпроти
Кремезного статечного Поштамту,
Котрий, як вуйко з тої же спільноти
Зі стриманим позачасовим кшталтом.

Ось я стою з собою наодинці,
Вчуваю смак життя, що огортає,
Трамваю дзенькіт десь там на зупинці,
І те, що є, і те, на що чекаю.

Мій світ неначе стиснувся до нього,
Малого місця, що таке велике.
Тут я ґазда, тут всеосяжна змога.
Воно моє. Зі мною вже довіку.

Смакую пиріжки різноманітні.
Горнятко чаю, філіжанка кави.
Мабуть, я не такий вже і самітній.
Я дякую. Та час іти по справах.

09.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/872681.html

Є коні скакові і коні важковози,
Так само і трамвай - не тільки для людей.
Вантажний роботар - зволоки і узвози,
Платформи для ваги без вікон та дверей.

Ліричних почуттів вони не викликають,
Та це не дивина у нашому житті.
Тих, хто несе тягар, на свята не збирають.
...Блукають пішака думки оці й оті.

16.06.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/857552.html

Візерунки трамвайних колій
На бруківці, де час бринить,
Залучають мене, відколи
Небо хмарне і дощ струмить.

Це стежинки моїх трамваїв,
У котрих я вельможний пан.
Скільки я себе пам'ятаю,
З ними спільний чуттєвий стан.

Дощ, каміння, сталеві рейки
І думки, навіть я не хтів, -
Як то кажуть тепер? - рімейки
Тогочасних буденних днів.

23.01.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/823586.html

Дванадцятий трамвай нагору
Дзинчить, підноситься бадьоро.
Сам-весь неначе іграшковий
І безперечно люксусовий.

Нагору, на Високий Замок,
А потім вниз з гори так само,
Це буде завжди і завжди.
Біжу. Зажди мене, зажди.

Прискорюю свою пробіжку
І схоплююся на підніжку.
Стрибаю майже на ходу.
Встигаю. Трохи відійду.

В вагоні пані і панянки,
А також інші громадянки,
Дорослі і парубчаки...
Як швидко плинули роки.

Тепер нема того трамвая,
Багато ще чого немає.
Та тільки він і нині йде
Подеколи і де-не-де.

07.11.2022


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/812421.html

Зогрівають розхожії штампи.
Під мелькання і брязкіт трамваїв
В пиріжковій навпроти Поштамту
Я стою, пиріжки наминаю.

Невибагливі наші утіхи,
І незмінні ні час і ні місце.
Тільки це не на вічнії віки,
Все миттєво і все ненавмисне.

Ось іще. На своєму банкеті -
На трамвайній зупинці, де "двійка",
Поїдаю у масній газеті
Пиріжок за чотири копійки.

Він назавжди, цей смак свіжоустий.
Повертаюсь по змоклій бруківці,
Споминаючи тістечко Пруста...
Я у Львові в одвічній мандрівці.

25.09.2022



-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/602663.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/805574.html

Над Кайзервальдом дим кострищ.
Серпанком сизим оповите,
Палає листя. Втаємнич
В давноминуле пережите.

Зціляє спогадів настій.
Сприймай без зайвих перебільшень
І запах затхлий та густий
Напівпідвальних тих приміщень.

Тут естафету передай,
Стривай на повороті плавнім.
Ти чуєш? Дзеренчить трамвай
За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків
Враз від зупинки по бруківці.
Ця мить на тисячі віків -
Летить красуня в кіноплівці.

Натхненні наші голоси.
Вони лунають в парку Стрийськім
В той час, як йдуть собі часи
Камінням польським і австрійським.

12.09.2022, 14.02.2023

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/134386.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801989.html

На Подолі, в київській Одесі,
Та не з морем поряд, а з Дніпром,
Осторонь від траси і прогресу
Світ живе одним людським двором.

На мотузках (чи то на канатах?)
Видно неодмінну білизну
Холостих, розведених, жонатих.
Де своя - впізнають і зі сну.

Там ворушать давнішні газети,
Галасують на ґанку узбіч.
Побуту сумісного прикмети
Виразні на кожному з облич.

Назавжди зумовив спільність долі
Житлових відносин "інтер'єр"
В київській Одесі, на Подолі.
...А іще там є фунікулер.

Якщо ти інакший сам по суті,
Над довкіллям високо здіймись
І забудь-но про душевну смуту,
До себе тамтого повернись.

Але той, кого ти там зустрінеш,
В натовпі тебе не відрізнить.
Ти як всі. І з часом це оціниш.
І не пожалкуєш. Ні на мить.

09.09.2022

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/659629.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801104.html

                        ***
В Киеве на площади Калинина,
Сесть в троллейбус номер восемнадцать.
Там деревья всё ещё не спилены
И причины нет другим казаться.

Лбом к стеклу и полчаса по городу,
По Большой Житомирской, по Фрунзе.
Этот путь, любимый с детства, смолоду,
И сегодня памятен и узнан.

Нет богаче мира родословного,
То же время всюду, то же место.
Что под солнцем ничего нет нового,
Это мне доподлинно известно.

2019

---------------------------------------------------

                        ***
"В Киеве на площади Калинина",
"По Большой Житомирской, по Фрунзе".
Память отзывается по имени,
В том числе из бывшего Союза.

Как пройти от Фрунзе до Кирилловской?
Как связать Калинина с Майданом?
Здесь масштаб коллизии шекспировской
В каждом человеке первозданном.

И, пока вопросы неотвечены,
(А ответы вряд ли достижимы)
С именами близкими повенчаны,
С теми же и каждый раз другими.

06.05.2022

..................................................................

Примечания.
1. Майдан Независимости: до 1977 года - площадь Калинина, в 1977-1991 годах - площадь Октябрьской Революции;
2. Улица Кирилловская: до 2015 года - улица Фрунзе


---------------------------------------------------


              ***
"В Киеве на площади Калинина",
Память превращается в балласт.
Стали неприятны звуки имени
Человека из кремлёвских каст.

Вязкая и непреодолимая
Неприязнь почти что ко всему,
Связанному с ними. Это линия,
За которой прошлое в дыму.

11.08.2022


---------------------------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/769067.html

На Подоле, в киевской Одессе,
Но не с морем рядом, а с Днепром,
В стороне от трассы и прогресса
Мир живёт одним большим двором.

На верёвках (может быть, канатах?)
Виснет неизменное бельё
Разведённых, холостых, женатых.
Знают, где чужое, где своё.

Ворошат вчерашние газеты
И шумят до ночи на крыльце.
Быта коммунального приметы
Здесь на каждом доме и лице.

Предопределяет общность доли
Отношений тесный коридор
В киевской Одессе, на Подоле.
...А ещё там есть фуникулёр.

Думая, что ты иной по сути,
Над окрестным миром воспари,
Заодно и над душевной смутой.
Но об этом вслух не говори.

Потому что тот, кого ты встретишь,
От других тебя не отличит.
И - без удивления отметишь -
Этот факт уже не огорчит.

2019

Троллейбусы во Львове - инородцы,
Им далека породистость трамваев.
Готовы нас везти, куда придётся,
Туда, где "про́шу панство" не ступает.

Это я на десерт оставляю.
Как обычно, с началом весны
Запускают речные трамваи
От Подола до Устья Десны.

Путь короткий, всего лишь прогулка,
Значит, есть обеспеченный тыл.
До сих пор вспоминается гулко,
Даже если слегка подзабыл.

Чуден Днепр. И вид для мольберта.
Что-то вдруг полетело на нас -
Кто-то бросил лузгу против ветра.
Вызывает улыбку сейчас.

Но плывём. Oтдаляется Киев,
Как на время оставленный дом.
Тишь, блаженство. В минуты такие
Ты отшельник, но в мире родном.

В том, в котором не всё безвозвратно,
В крайнем случае шанс объездной.
...Мы уже повернули обратно
С рифмой - знаю - однокоренной.


2018

Этот вечер ноябрьский, слякоть,
В мире, видимо, что-то не то.
Снег с дождём, продолжающий капать
На промокшее насквозь пальто.

Пробираюсь по скользкой брусчатке,
Всё в раскопках, трамваи стоят.
На фасадах теней отпечатки,
Фонари еле-еле горят.

И к тому же события в Польше.
Что там будет? Введут ли войска?
Надоело. Куда уже больше?
Вспоминаю - такая тоска.

Нет бы тихо испытывать радость -
Всё, что было, давно позади.
Но своё. Даже если и в тягость,
Ни сбежать от него, ни уйти.

2017

Листаю памяти архивы.
Нашёл... Начало декабря.
Снег порывается. Красиво.
Но сыро, честно говоря.

Промокли ноги. Жду трамвая.
Стемнело. Фонари горят.
Об этом вспомню - точно знаю -
Лет через сорок-пятьдесят.

Забылось столько и такого,
Но это не отдам, держу.
Какой-то день. Опять и снова
Стою один. Трамвая жду.

2016

На трамвайной остановке
Долго ссорились старушки.
Помирившись, вспоминали,
Как друг друга обзывали.

А когда домой вернулись,
Изменилось время года,
Изменилась и погода,
И трамваи не ходили.

И они сидели дома,
Никуда не выходили,
С телевизором ругались,
Выйти замуж собирались.

1968 - 2015

Я потом прочитал у Хименеса -
Он к Испании днём подъезжал...
Много в жизни уйдёт и изменится.
Этот миг - не забыл, задержал.

Я домой возвращаюсь. Каникулы.
Лето. Солнце с дождём пополам.
Чай попили - и к окнам приникнули,
Поезд мчит по знакомым местам.

Одиночные низкие здания.
Перелески, и снова поля.
Мир красив, как узоры вязания,
Словно тот, кто вязал, это я.

Вслед за быстро мельнувшими сёлами
Поселений густые ряды.
Непременные церкви с костёлами,
Палисадники, где-то сады.

А потом - нет, не город, а пригород.
Здесь брусчатка, здесь праздник камней.
Всё знакомо. И сердце так прыгает,
Так банально, сильней и сильней.

Вот и Львов. Поезд едет по городу,
И трамвай, наш двоюродный брат,
Нам сигналит, приветствует с гордостью.
Ну, а я принимаю парад.

Предвкушаю. На глаженой скатерти,
Наконец, поглощаю меню.
...Я стою перед дверью незапертой.
Вот сейчас постучу, позвоню.

2009