Александр Винокур

Згадаєш минуле і мариш.
...У розпалі давнішніх днів
Андрій Іванович Кардаш
Привабив нас вмить і зростив.

Змістовно, вагомо, рухливо
І з гумором влучним нараз
Висвітлював речі важливі
Про світ навкруги і про нас.

Звичайно, про адресну мову,
Про Гаусса і про ЕОМ.
Вслухались до кожного слова
Окремо і враз загалом.

Залишиться з нами довіку
Тих файних хвилин зберігач -
І спогадів низка без ліку,
І "вилазка" в селищі Страдтч.

21.04.2025

------------------------------------

Примітки

1. Адресна мова - Адресне програмування (також адресна мова) — математичний формалізм (формальна мова), що ставить за мету опис деяких комп'ютерних операцій, передусім пов'язаних з адресами. Перша публікація з адресного програмування (приблизно у 1955—1956 роках) належить українським вченим В. Королюку і К. Ющенко. (з Вікіпедії).

Катерина Ющенко: історія авторки «Адресної мови програмування»
https://us.bdpu.org.ua/kateryna-yushchenko-istoriia-avtorky-adresnoi-movy-prohramuvannia.html

Вірш про Катерину Логвіновну Ющенко
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/707396.html

2. Гаусс - метод Гаусса, алгоритм розв'язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь

3. ЕОМ - електронно-обчислювальна машина

4. "Вилазка" в селищі Страдтч - виїзд нашого класу разом з Андрієм Івановичем на одноденний відпочинок в селище Страдтч.
Вірш про цю поїздку:
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/866408.html
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/376193.html

------------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/915583.html

Над Кайзервальдом дим кострищ.
Серпанком сизим оповите,
Палає листя. Втаємнич
В давноминуле пережите.

...Минають дні, збігає час.
Тепер, коли в думках блукаю,
З'являються за разом раз
Стежки Шевченківського гаю...

Тут естафету передай,
Стривай на повороті плавнім.
Ти чуєш? Дзеренчить трамвай
За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків
Враз від зупинки по бруківці.
Ця мить на тисячі віків -
Летить красуня в кіноплівці.

Натхненні наші голоси.
Вони лунають в парку Стрийськім
В той час, як йдуть собі часи
Камінням польським і австрійським.

12.09.2022, 09.01.2025

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/134386.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/914675.html

Пушини снігу на Домінікані,
Неначе сивина століть минулих.
І поруч місто у святковім вбранні.
Підстав нема. Та ми про це забули.

Розтане сніг. І тільки "SOLI DEO"
Лишається і віру пропонує.
Примарної незмінності парцела,
Яка, можливо, також не існує.

22.12.2024


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/913912.html

На Вірменській у Львові
Неодмінно цікаві
Незабутні розмови
З філіжанкою кави.

Повсякденні і звичні
На стільцях, на бруківці
Про миттєве і вічне
У життєвій криївці.

Виникали незайві
Відчуття невідчутні,
Поставало, як сяйво,
Заповітне майбутнє.

Ніби все промайнуло,
Та лишаються з нами
Набуття незабулі
І прочинені брами.

Там, де діються справи
Зовсім невипадкові
З філіжанкою кави
На Вірменській у Львові.

04.11.2024

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/912343.html

"Портрет за шклом". Затемнене обличчя.
Та відчуваєш навіть крізь імлу
Похилий вік і життьове узбіччя,
І роздумів вантагу чималу.

Життя пройшло, пробігло, пролетіло.
І підсумок (вже близько до вінця) -
Ота світлина чорно-чорно-біла,
Окреслена, як різьблення митця.

18.09.2024


------------------------------------------

Світліна Романа Литвина
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=122157367208251224&id=61557536722945&rdid=o35izE0qdpY2Y0PQ





------------------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/911627.html

Фільм "Іванна" стислий, чорно-білий.
Місто нерозібраних давнин,
Поєднання душ заціпенілих
І невпинних життьових новин.

Глянь, відбиток долі на бруківці
Тих, кого на світі вже нема,
Розповість докладно в кінострічці,
Що багатолюддя - не юрма.

Будь-яке життя завжди і всюди
Криється за частоколом брам,
Іноді з'являється на люди,
Та насправді невідоме нам.

14.07.2024

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/640737.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/908550.html

Вистрибую за сьогодення рамки,
Біжу услід давно минулим дням.
Я оглядаю парк в Олеськім замку
І коней тих з буденівським ім'ям.

Вони мені зробились знов цікаві,
Як все, до чого стежки вже нема.
Навіщо так трапляється в уяві?
Бозна чому. Та гріє давнина.

І навіть те, що відбулось між іншим
Під віковічний мрячний львівський дощ,
Приваблює мене чим дальш, тим більше.
І згадуєш, чекаєш хоч-не-хоч.

05.07.2024







----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/644299.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/907651.html

Знов згадав "Ностальгію" Хіменеса -
До Іспанії він під'їжджав.
Пам'ять - спалахи ремінісценції,
Я свої відчуття прочитав.

Повертаюсь додому. Канікули.
Літо. Сонце з дощем водночас.
Чай, і миттю до вікон приникнули.
Потяг мчить, все знайомо нараз.

Ось споруди низькі і порізнені,
Ген переліски, знову поля.
Ми з цим світом навзаєм обізнані
Звідсіля, звідтоді, звідтіля.

Миготять краєвиди. За селами -
Опоряджених селищ ряди
Неодмінно з церквами, костелами.
Палісадники, десь і сади.

І нарешті Підзамче тамоване,
Та святкове з камінням століть.
Все знайоме. І серце схвильоване,
Майже чути, як б'ється, бринить.

Львів. Бруківка, в ній стільки змістовності.
І трамвай, наш двоюрідний брат,
Дзеренчить, зустрічає нас з гордістю.
Я неначе приймаю парад.

Пречуваю. На святешній скатерці
Поглинаю родинне меню.
...Двері дому і сняться, і бачаться,
Ось стою перед ними, дзвоню.

04.07.2024

--------------------------------

Примітка.
"Ностальгія" - вірш Хуана Рамона Хіменеса "Піренеї (Недільна ностальгія)"
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/801678.html

--------------------------------

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/40745.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/907171.html

Поглянь - трамвайних колій звив
Нагадує нам обрис тіла.
І скільки б не пройшло років,
Спокуса й досі не спочила.

З'являється і не згора
В обачливому повсякденні
Хвилююча довіку гра
З нестримним і палким натхненням.

31.07.2023

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/645211.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/885031.html

Він стриманий, собор Святого Юра.
Це зовні. Пригадай та не втаї.
До наших днів, як пам'яті купюра,
Страхіття, що вершилося тоді.

Коли митрополит Андрей Шептицький
Вигнанців віковічних рятував,
А світ довкіл був гірший, ніж бандитський,
Він знав, що робить. Він ризикував.

Замало їх. Але вони посміли.
...Не кожен між врятованих дітей,
Живих, небагатьох тих що вціліли,
Вчував і розумів, що він юдей.

Самотні в світі у житті чужинськім.
Чи дивно? - Після крови, горя, сліз
Раптово на обличчях українських
Проступить контур іудейських рис.

29.07.2023

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/659127.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/884410.html

Цей обшар з Франца Йосифа часів.
Застигла мить. Якийсь-то вік надворі.
Святий Антоній з низкою щаблів,
Марії Заньковецької угору.

Дерева рослі, майже до небес.
Суцільний спокій, наче так буває.
Майнуло щось. Птах пролетів і щез.
Здається, чути дзенькання трамвая.

Є трохи снігу. Інде видно брук.
Це графіка. Із чинністю своєю.
Олена Каменецька-Остапчук,
Зі сховища франківського музею.

17.07.2023

----------------------------------

Графіка Олени Каменецької-Остапчук



https://www.facebook.com/olena.kamenetskaostapchuk/posts/pfbid02Ti7W7GGmtvhrMvLm31fo5xQBiwyVsxKhi7rn3dSHqFPw85AUQmx6rzJt9s8ThJLLl

----------------------------------


Crossposting  https://alex-vinokur.livejournal.com/878141.html

Це Львів, який я пам'ятаю.
Світлина чи саме життя?
Дивлюсь і знову відчуваю
Мої давнішні відчуття.

Петра Ігнатьєва світлина.
Львів чорно-білий, миттьовий.
Похмурий трохи. Як людина,
С котрою ти звичайно свій.

14.07.2023


-----------------------------------------------

Світлина Петра Ігнатьєва




https://www.facebook.com/groups/379276223325845/posts/959407338646061/

-----------------------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/875511.html

Цей квартал із фронтальним будинком,
У шотландському гідному стилі,
Привертає і влітку, і взимку
До буття, що іще не застигло.

До чуйного того перехрестя,
Пересі́чного пересічно́го,
Споконвічного без палімпсеста,
Де завжди нескінчена розмова.

Не всякчас тут було раювання.
Та незмінні дощі і бруківка,
Насолода від самопізнання
З відчуттям іменної домівки

На перейденій Академічній,
Уліворуч де вулиця Фредра.
Співрозмовники - спогади стрічні.
Це сьогоднішнє, зовсім не ретро.

10.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/873153.html

За кутом на вулиці Виспянського
Був зручний маленький магазинчик,
Краще супермаркету гігантського.
Часом купував собі гостинчик.

За відносно невеликі кошти
Куштував оті смачні цукерки.
Іноді стрічався листоноша,
Я питав про марки на конверті.

Йшов не поспішаючи, повільно.
Це і зрозуміло. Справа в тому,
Що (я досвід мав) було доцільно
З'їсти, не доходячи до дому.
 
Вдома я розповідаю байку.
"Що ти їв?"- Вигадував, не вперше,
Та не звик (хоч не боявся лайки) -
Іноді додолу очі вперши.

Ось така вона, дитяча втіха.
Повернувся в далечінь далеку
І відчув той смак. Життєва віха.
Потім там була майстерня ЖЕКу.

Ті прикмети часу громадянського -
Спогади буття найважливіші.
...За кутом на вулиці Виспянського,
Так звалась Вишенського раніше.

03.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/867194.html

Там, де танк стояв на постаменті,
Де й сьогодні йдуть і йдуть дощі,
Пам'яті борги ануїтентні -
Треба повертати, живучи.

В справі цій важливий кожен внесок.
Ось один такий з тамтешніх днів
(Голова працює, як процесор) -
Плентаю до стадіону СКІФ.

Ще неподалік - кінцева "двійки",
Інколи сідав і на трамвай.
Був тоді квиток за три копійки,
Навкруги дивись, відпочивай.

Та продовжу. Йшов на тренування.
Біг, стрибки (раптово з неба ллє),
Час від часу навіть і змагання.
Швидко з'ясувалось - не моє.

Тренував нас тренер Сюч, метальник.
Файний тренер. Я нараз відчув.
Пам'ятаю. Досі шанувальник.
І людина також добра був.

Але не моє це. Розпрощався
І до інших справ попрямував.
Мій життєвий шлях розпочинався.
...Там тоді ще танк отой стояв.

01.07.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/866231.html

Над світом безмір чорно-сірих хмар,
Неначе злишній життьовий тягар,
Котрий застиг над нами на землі,
Не знаючи про інший шлях в імлі.

Про інший небокрай, де ясен світ,
Де простір, де палких жадань політ,
Де хмари майорять у вишині,
Щоби́ дощем пролитись повесні.

28.06.2023

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/5521.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/864610.html

Стрільницька Верхня і Нижня, Святого Антонія,
Куркова, Унґарштрасе, знову Куркова.
Нині Лисенка. Назви вулиць - це не антімонія.
Це рідного міста встановлена мова.

І художня оздоба співіснування буденного
Поряд з тим, що в тобі, і з тим, що довкола:
Храми, будинки - прикмети буття міжвоєнного,
На відстані трохи - дванадцята школа.

По бруківці з імен навіть блукаєш по-іншому,
І думки виникають суцільно відмінні,
Часом знаходиш себе в міркуванні неспішному.
...Втім, завжди так було. Це не тільки віднині.

27.06.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/863582.html

Не дощ і не гроза - суцільна злива,
І темінь, морок, темрява, пітьма.
Є досвід, що навчає - все мінливо,
Та в ці хвилини певності нема.

Потопа. Вибух грому. І вітрило
Гримить у неосвічене вікно.
Яка в природи руйнувальна сила,
Ще більш, ніж у людей. Ось так воно.

А втім, дивись - здається, що вщухає,
І вже не злива - безпросвітний дощ.
Ще трохи - світле небо, сонце сяє,
Хоча б у мріях буде, хоч-не-хоч.

Збіжить вода, і заблищить бруківка.
Це головне. І знов до звичних справ.
...Трапляється й таке. Я маю свідка.
Це саме я. Інакше б не казав.

25.06.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/862587.html

Пенати. Слушний зодіак.
Ми як у гостях, наче вперше.
Та повно пам'ятних відзнак
Тієї ж людської мережі.

Ось тут не просто асорті -
Оздоба візерунків спорих.
Колись блукав на самоті,
Знов кличе італійський дворик.

На розі леви з давніх днів,
Із каменю. Цупка порода,
А надто під відлунки слів
Знайомого екскурсовода.

Став відчуватись колорит,
І мова вже не без акценту.
Змінився трохи краєвид
І передмість моїх, і центру.

За містом - простір, широчінь.
Я бачу крізь свої обрамки
Прикмети нинішніх борінь,
Підспіль - минулого уламки.

Позаздрити собі самим.
Гортати спогади невгамні,
Вдихаючи багаття дим.
Вертатись, у думках принаймні.

12.06.2023

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/456554.html

-------------------------------


Crossposting  https://alex-vinokur.livejournal.com/854811.html

Давня Яффа подеколи схожа на Львів,
На Друкарську, що завжди прямує до Ринку,
Де не змиє і злива відбитки віків,
Де немає підстави для перепочинку.

Ми ступаємо по скам'янілих слідах,
Ось бруківка, ті ж самі церкви і костели,
Не вчуваємо часом про обраний шлях,
Та на кожному розі лицарські оселі.

Пальми, море, мечети. Рвучкий перехід.
Повертання хіба що у згадках можливе.
Озирнутись, вдивитись минулому вслід
І відвести питання занадто чутливе.

05.06.2023

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/651577.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/851605.html

Про вірш Хіменеса "Недільна ностальгія"
Згадав я знову. Ритуал буття.
Торкає, як людина відчувати вміє.
Знайомо все. Здається, то був я.

Завжди, коли додому під'їжджав, до Львова,
Дивився у вікно, себе вчував.
Все те, що набував уперше, поступово,
Пізніше в "Піренеях" прочитав.

03.06.2023

----------------------------

Примітка. "Недільна ностальгія" - вірш Хуана Рамона Хіменеса "Піренеї (Недільна ностальгія)"

----------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/850847.html

Падає дощ на застуджене місто.
Швидко примеркло. Тремтять ліхтарі.
Вежі костелів, як щільне намисто,
Чи то минулих віків димарі.

Ген де-не-де на окремих віконцях
Пофарбував пам'ятливий ґазда
Мов візерунки із променів сонця,
Спогад минулого. Ніц не щеза.

Часом, буває, з'являється сяйво -
Проміжок поміж понурених смуг.
Радість щодення ніколи не зайва,
І поготів там, де хмари довкруг.

В теплій домівці спокійно, затишно.
Тільки сльозинок юрба
Ллється і ллється з-під неба невтішно,
Ніби життя - то журба.

04.09.2022-08.05.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/843424.html

"Раз ми здибались злучайно" -
Каменяр, Іван Франко.
Про любов писав, звичайно,
Про невдалу. Отако.

Вік минув і навіть більше,
Вже нема отих країн.
Десь-то краще, десь-то гірше,
А любов завжди без змін.

03.04.2023

----------------------------------

Іван Франко

"Раз ми здибались злучайно" (Збірник поезій "З вершин і низин", Львів, 1893)
https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D0%BD_(1893)/%D0%A0%D0%B0%D0%B7_%D0%BC%D0%B8_%D0%B7%D0%B4%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8C_%D0%B7%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE

"Раз зійшлися ми случайно"  ("Зівяле листя", Лірична драма, Львів-Київ, 1922)
https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D1%96%D0%B2%D1%8F%D0%BB%D0%B5_%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8F/%D0%A0%D0%B0%D0%B7_%D0%B7%D1%96%D0%B9%D1%88%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%BC%D0%B8_%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE


Дякую Дмитру Черченку за те, що звернув мою увагу на цей вірш Івана Франка

----------------------------------


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/835082.html

Бурхливо сакура цвіте
У квітні в Закарпатті.
А вітер (діло молоде)
Рве коротеньке плаття.

Жагу вчуваю запальну
У ліберальній моді.
Веду удавану війну
Із покликом природи.

Воно так трапилось само.
Звертаюся до неї.
Відповіла. Удвох йдемо
Стежинками алеї.

Розмова радісно бринить,
Кохання завжди вчасно.
Хай швидкоплинна кожна мить,
Але життя – прекрасне.

Сміливість серця, струм ждання,
Навкруг - рожева піна.
...Роки минули з того дня,
Він і донині плине.

24.03.2023


-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/382051.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/833738.html

              Львівська погода як настрій панянки
                                   Оксана Гаталяк-Цісінська

                        ***
Львівська погода як настрій панянки,
Може змінитися вмить.
Іноді ллється немовби зі дзбанка,
То, мабуть, дуже кортить.

Раптом всміхнеться - і де оті хмари?
Сонце струмить. Не сумуй.
Глянь-но: її капелюшок - тіара.
На що чекаєш? Цілуй.

19.03.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/832996.html