Александр Винокур

Якби я народився живописцем,
Я б малював одну і ту ж картину,
Прилучений в житті єдиним місцем,
До котрого вертаюсь щохвилинно.

Це краєвиди батьківського дому,
Криниця, що людина має мати, -
І захід сонця в мареві крихкому,
І яблуня у травні коло хати.

Стежинку від дитинства до сьогодні
Я б малював тихенько, непомітно,
Не відчував би я себе самотнім.
Привабливе життя одноманітне.

...Натомість добираю мовні фарби,
Тамовані, щоб не завдати луди,
Віршую обриси мойого карбу.
Одне і те ж. А далі будь, що буде.

10.03.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/830747.html