Александр Винокур

Одного з довгих мрячих днів,
Коли життя - дорога вгору,
Прийшли до кам'яних щаблів
Домініканського собору,
Від вищих сил неподалік.

Задумливий тут грішник кожен:  
І пілігрім, і духівник,
І випадковий перехожий.

Часами давній ритуал
Сприймаємо за справжню віру.
Наш світ, як затісний причал, -
Для всіх одні й ті ж самі вири.

Фронтон високо. Не для всіх.
Латинь. Звичайно, ​​"SOLI DEO...".
Душа свята. Та тіло - гріх.
Іще бажання не згінело.

14.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/482367.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/802414.html