Александр Винокур

Дні осені неопалимі.
Ліси, як мури золоті.
Ясне повітря. Змійка диму.
Багаття - ген на самоті.

Ледь-ледь помітна стежка саду,
Йдемо, крокуєм наздогад.
Нас гріє, вабить ця принада,
Цей пломенистий листопад.

А сонце на ніч завертає
І на жовтіючий ковер
Останні промені кидає.
...Вони палають і тепер.

16.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/5642.html

-------------------------------


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/802850.html

Дни осени неповторимы.
Леса в убранстве золотом,
Прозрачный воздух. Змейка дыма
Над затухающим костром.

Едва видны тропинки сада,
Идём, шагая наугад.
И в наступающей прохладе
Нас греет этот листопад.

А солнце путь свой завершает,
И на желтеющий ковёр
Лучи последние бросает,
Как ветки в гаснущий костёр.

1975