Александр Винокур

Ще трохи непокоїть, втім, це звично,
Давнішній той нездійснений зарок.
Приємно обдимає, прозаїчно,
Осінній теплуватий холодок.

На схилах гір палає листя кленів,
Палає те, що душу нам пекло.
Позбавимось незвіданих теренів,
Нехай в думках, але було, було.

10.06.2024

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/308049.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/905968.html

Ещё тревожит, впрочем, по привычке
Какой-то неисполненный зарок.
И просто так приятен, прозаично,
Осенний тепловатый холодок.

На склонах гор пылают листья клёнов,
Пылает то, что нас когда-то жгло.
Не сожалей о неосуществлённом,
Пусть в мыслях, но оно произошло.

2013-2021


Crossposts: http://alex-vinokur.livejournal.com/241543.html