Александр Винокур

Похмурий довгий потяг "Харків - Львів"
Йде крадькома під небом України.
У темряві мовчком, без ліхтарів
Повз все життя, повз нинішні руїни.

Тернопільський вокзал. Назовні люд
Ретельно стукотить у вікна, в дверці.
"Немає місць!" Гримлять, передають
Пиття і їжу. Знову плаче серце.

Притихлий караван людей вночі.
Стоять безсилі. Нищить зло безкарне.
Що відтепер? Поезіє, мовчи.
Все, що ти скажеш зараз, буде марне.

08.01.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/820747.html