Александр Винокур

Зник у просторах світобудови
Відблиск віддавна згаслих зірниць,
Щоб ожити у мовленім слові
Тих, для кого нема таємниць.

Всесвіт той, що не має пророка,
Дух без тіла, блукаючий дух
В передбаченні судного строку
Опрацьовує подум розрух.

І коли на початку прощання
На остаточній стрічі світів
Запалає колишнє писання
Зайве для наступаючих днів,

І відкриються яви архіви,
В будь-який своєчасний момент
Він відійде нечутно, цнотливо,
Вже нового життя рудимент.

28.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/50522.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/806204.html