Александр Винокур

В глибинних надрах топоніміки,
В краю навколишніх імен
Я знову відчуваю лірику
Із давніх тих моїх давен.

Ти ніби в юність повертаєшся,
Жовтневий вечір. Вогнищ дим.
Стоїш, чекаєш, не прощаєшся,
Живеш під впливом хвильовим.

В дитячім світі загадковості
Там, де кінчається асфальт,
Росли-зростали з гоноровістю -
Не просто ліс, а Кайзервальд.

Ген - схили літ (чи то місцевості?),
Світить Підзамче унизу.
І, як посвідчення буттєвості, -
Високий Замок крізь сльозу.

...Неначе марево уявлене,
Впроваджене в передчуттях.
Ці імена світлозабарвлені -
Мій споконвік життєвий шлях.

28.11.2024


--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/66026.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/912713.html