alex_vinokur | Entries tagged with lviv-kajzervald

Над Кайзервальдом дим кострищ.
Серпанком сизим оповите,
Палає листя. Втаємнич
В давноминуле пережите.

...Минають дні, збігає час.
Тепер, коли в думках блукаю,
З'являються за разом раз
Стежки Шевченківського гаю...

Тут естафету передай,
Стривай на повороті плавнім.
Ти чуєш? Дзеренчить трамвай
За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків
Враз від зупинки по бруківці.
Ця мить на тисячі віків -
Летить красуня в кіноплівці.

Натхненні наші голоси.
Вони лунають в парку Стрийськім
В той час, як йдуть собі часи
Камінням польським і австрійським.

12.09.2022, 09.01.2025

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/134386.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/914675.html

В глибинних надрах топоніміки,
В краю навколишніх імен
Я знову відчуваю лірику
Із давніх тих моїх давен.

Ти ніби в юність повертаєшся,
Жовтневий вечір. Вогнищ дим.
Стоїш, чекаєш, не прощаєшся,
Живеш під впливом хвильовим.

В дитячім світі загадковості
Там, де кінчається асфальт,
Росли-зростали з гоноровістю -
Не просто ліс, а Кайзервальд.

Ген - схили літ (чи то місцевості?),
Світить Підзамче унизу.
І, як посвідчення буттєвості, -
Високий Замок крізь сльозу.

...Неначе марево уявлене,
Впроваджене в передчуттях.
Ці імена світлозабарвлені -
Мій споконвік життєвий шлях.

28.11.2024

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/66026.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/912713.html

Я помню не траву - себя в траве,
На Кайзервальде, в самом центре мира.
Дуэль с самим собой. На голове
Пилотка из газеты. Майна-вира.

Взлетаю на мгновение. Потом,
К земле опять прижатый, продолжаю,
Обет нарушив, думать об одном,
Но никогда я это не признаю.

Виновник всех своих несовершенств,
Тех, из которых я, наверно, создан.
Не ожидаю будущих торжеств,
Путь предопределён, меняться поздно.

И всё-таки. Вот жёлтый молочай,
Ещё не одуванчик. Только будет.
Всё происходит как бы невзначай,
Когда кому-то заблагорассудит.

29.04.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/841529.html

Над Кайзервальдом дим кострищ.
Серпанком сизим оповите,
Палає листя. Втаємнич
В давноминуле пережите.

Зціляє спогадів настій.
Сприймай без зайвих перебільшень
І запах затхлий та густий
Напівпідвальних тих приміщень.

Тут естафету передай,
Стривай на повороті плавнім.
Ти чуєш? Дзеренчить трамвай
За церквою Петра і Павла.

Знайомий цокіт каблучків
Враз від зупинки по бруківці.
Ця мить на тисячі віків -
Летить красуня в кіноплівці.

Натхненні наші голоси.
Вони лунають в парку Стрийськім
В той час, як йдуть собі часи
Камінням польським і австрійським.

12.09.2022, 14.02.2023

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/134386.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801989.html

Підзамче – Львів в мініатюрі.
Тут стародення голоси,
Споруд окремішня фактура -
Як відповідник красоти.

Приватність. І одночасово
Привабливість на самоті.
Думки (веду ні з ким розмову)
Як завжди - грішні і святі.

Воно зі схилів Кайзервальду
Здається наче потайним.
Та не журись. Життєва смальта
Заграє пломенем палким.

Щемкого міста попередник.
Коротка стріча, тільки суть,
Миттєва, та безпосередня.
Її згадай і не забудь.

11.09.2022

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801745.html

Звучат лишь Письмена
Бунин

***
Остались только имена:
Знесіння, Кайзервальд, Підзамче...
Другие виды из окна.
Другое всё. Но ты-то сам чей?

К родным привязанный местам
По факту случая - рожденья,
Причален к новым берегам
(Не броуновским ли движеньем?).

Дилемму разрешить не смог.
И вопреки своим запретам
Веду извечный диалог
Между собой и тем, и этим.

2018-2021

Crossposts: https://alex-vinokur.livejournal.com/643814.html

На Кайзервальде листья жгут.
И дымка сизой поволокой
Витает там, где нас не ждут,
В той жизни - давней и далёкой.

Целебен времени настой.
Но помнишь, избегая мщений,
И запах затхлый и густой
Полуподвальных помещений.

Здесь эстафету передай,
Постой на повороте плавном.
Ты слышишь? Дребезжит трамвай
За церковью Петра и Павла.

Знакомый цокот каблучков
От остановки по брусчатке.
Стоп-кадр на тысячи веков -
Она разглаживает прядки,

Она сегодня влюблена.
И мы пройдёмся парком Стрыйским
Пока танцуют времена
На камне польском и австрийском.

2013

Crossposts: https://alex-vinokur.livejournal.com/206345.html

В глубинных недрах топонимики,
В краю названий и имён
Порой окатывает лирикой,
Как будто заново влюблён.

Как будто в юность возращаешься,
А там тебя уже не ждут.
Но ты стоишь и не прощаешься...
Октябрь. Вечер. Листья жгут.

За огородами, за городом,
Там, где кончается асфальт,
Взрослели мы, по-детски гордые -
Не просто лес, а Кайзервальд.

А дальше - склоны лет и местности,
Подзамче светится внизу.
И, как исход из неизвестности,
Высокий Замок сквозь слезу...

Картина, может быть и мнимая,
В рефлексах запечатлена.
Неспешно коллекционирую
Мгновений жизни имена.

2011