*** (Вистрибую за сьогодення рамки)

Вистрибую за сьогодення рамки,
Біжу услід давно минулим дням.
Я оглядаю парк в Олеськім замку
І коней тих з буденівським ім'ям.

Вони мені зробились знов цікаві,
Як все, до чого стежки вже нема.
Навіщо так трапляється в уяві?
Бозна чому. Та гріє давнина.

І навіть те, що відбулось між іншим
Під віковічний мрячний львівський дощ,
Приваблює мене чим дальш, тим більше.
І згадуєш, чекаєш хоч-не-хоч.

05.07.2024







----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/644299.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/907651.html