Александр Винокур

На стежках Володимира гірки,
На узвозах Високого Замку,
Там, де поруч двори та задвірки,
Покидаючи дійсності рамки,

Я шукаю в невпинному темпі,
Навіть можна сказати - екстерном,
З несвідомим стороннім акцентом,
Без колишніх зворушень і тернів

Не опале хтозна-коли листя,
Не просвіти в розгілчастих кронах,
А схорони незнайдених істин
На далеких моїх рубіконах.

Ось стою я тепер на вершині,
Не знайомі ні час і ні місце.
З'ясувалось, що тут і донині
Скрутно без всеосяжного змісту.

Імена залишились і тільки,
Повертаються знову і знову.
І минулого запах нестійкий,
Що зберігся в явленому слові.

19.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської https://alex-vinokur.dreamwidth.org/532919.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/804068.html