alex_vinokur | Entries tagged with kiev-vladimirskaja-gorka

На стежках Володимира гірки,
На узвозах Високого Замку,
Там, де поруч двори та задвірки,
Покидаючи дійсності рамки,

Я шукаю в невпинному темпі,
Навіть можна сказати - екстерном,
З несвідомим стороннім акцентом,
Без колишніх зворушень і тернів

Не опале хтозна-коли листя,
Не просвіти в розгілчастих кронах,
А схорони незнайдених істин
На далеких моїх рубіконах.

Ось стою я тепер на вершині,
Не знайомі ні час і ні місце.
З'ясувалось, що тут і донині
Скрутно без всеосяжного змісту.

Імена залишились і тільки,
Повертаються знову і знову.
І минулого запах нестійкий,
Що зберігся в явленому слові.

19.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської https://alex-vinokur.dreamwidth.org/532919.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/804068.html

Це як ласощі я пам'ятаю.
Кожен рік на початку весни
Вирушають річкові трамваї
Від Подолу до Гирла Десни.

Шлях короткий, лише прогуляння,
Тобто є забезпечений тил.
Досі згадую з чинним жаданням
Крізь років незатьмарений пил.

Мчить Дніпро. Краєвид для мольберта.
Раптом щось полетіло на нас -
Хтось лузгу покидав, десь з півметра.
Трохи брудно і смішно нараз.

Пливемо. Віддаляється Київ,
Тимчасово залишений дім.
Тиш, блаженство. Надії і мрії.
Все можливо у світі такім.

Віриш - щастя не безповоротно,
А інакше є шлях об'їзний.
Повертаємо. Зміни істотні
Відчуваю. В душі - кремезний.

Отакі раювання хвилини.
Їх збираю навік зберегти,
Ніби дійсно у змозі людини
Повернутись і знову знайти.

На причалі купую "Вечірку",
І розходимось – я і двійник.
Я - до Володимирській гірці,
Він... Не знаю. Питати не звик.

10.09.2022

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/603461.html

--------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801445.html

Поволі Володимирський узвіз
З Подолу виринає на Хрещатик.
...Цей краєвид - наземний парадиз,
Він почуттів моїх першопочаток.

Так, Києве, на мні твоє тавро.
На схилах - спогадів безлічних грона,
На відстані руки тече Дніпро,
За небокраєм майже - міст Патона.

Дивлюсь і усвідомлюю, що я
За ні за що отримав нагороду.
Вона зі мною всюди і щодня,
Завдячую життю за ту нагоду.

...Чому я вище написав "на мні"?
"На мені" треба. Тільки без зароку.
Так розмовляють у Галичині.
Там те ж саме. Але інакше трохи.

03.09.2022

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/799140.html

Мы обошли Владимирскую горку
И не спеша спустились на Подол,
Всё обсудили чуть ли не до корки.
Мы - это я и Зигмунд, из матшкол.

Назавтра нас ждала олимпиада,
Не бег и не прыжки - икс, игрек, зет.
И чтобы победить, там было надо
На все задачи точный дать ответ.

На этот раз без грамот и медалей
Во Львов вернулись. Ладно, не беда.
Мы понимали, верили и знали -
Своё возьмём и будем брать всегда.

Похоже, взяли. Пусть не без волнений,
Пусть наших дел совсем другой масштаб,
Но важен был для самоутверждений
Тот давний промежуточный этап.

Чем именно? Грядущим неизвестным,
Призванием как жизненным лучом
И разговором долгим интересным,
Уже не помню точно и о чём.

2018

Crossposts: https://alex-vinokur.livejournal.com/644308.html

Это я на десерт оставляю.
Как обычно, с началом весны
Запускают речные трамваи
От Подола до Устья Десны.

Путь короткий, всего лишь прогулка,
Значит, есть обеспеченный тыл.
До сих пор вспоминается гулко,
Даже если слегка подзабыл.

Чуден Днепр. И вид для мольберта.
Что-то вдруг полетело на нас -
Кто-то бросил лузгу против ветра.
Вызывает улыбку сейчас.

Но плывём. Oтдаляется Киев,
Как на время оставленный дом.
Тишь, блаженство. В минуты такие
Ты отшельник, но в мире родном.

В том, в котором не всё безвозвратно,
В крайнем случае шанс объездной.
...Мы уже повернули обратно
С рифмой - знаю - однокоренной.

И мгновения радости малой

Собираем, спешим сохранить,

Словно можно вернуться к началу

И ещё раз всю жизнь повторить.

Вот и кончились все отговорки,

Мы расходимся - я и двойник.

Кто куда. Я - к Владимирской горке

И к себе самому в этот миг.

2018

Crossposts: https://alex-vinokur.livejournal.com/635632.html

На тропинках Владимирской горки,
На подъёмах Высокого Замка,
Там, где рядом дворы и задворки,
Выступая за времени рамки,

Я ищу, но в ускоренном темпе,
Даже можно сказать, что экстерном,
Налегке, с посторонним акцентом,
Без тогдашних метаний и терний

Не давно облетевшие листья,
Не просветы в застенчивых кронах,
А схороны ненайденных истин,
Эти годы я жил без которых.

Вот стою я теперь на вершине,
Незнакомы ни время, ни место.
Оказалось, что здесь и поныне,
До сих пор ничего неизвестно.

Имена остаются и только,
Возвращаюсь к ним снова и снова.
Только прошлого запах нестойкий,
Сохранившийся в сказанном слове.

2017