Александр Винокур

Це як ласощі я пам'ятаю.
Кожен рік на початку весни
Вирушають річкові трамваї
Від Подолу до Гирла Десни.

Шлях короткий, лише прогуляння,
Тобто є забезпечений тил.
Досі згадую з чинним жаданням
Крізь років незатьмарений пил.

Мчить Дніпро. Краєвид для мольберта.
Раптом щось полетіло на нас -
Хтось лузгу покидав, десь з півметра.
Трохи брудно і смішно нараз.

Пливемо. Віддаляється Київ,
Тимчасово залишений дім.
Тиш, блаженство. Надії і мрії.
Все можливо у світі такім.

Віриш - щастя не безповоротно,
А інакше є шлях об'їзний.
Повертаємо. Зміни істотні
Відчуваю. В душі - кремезний.

Отакі раювання хвилини.
Їх збираю навік зберегти,
Ніби дійсно у змозі людини
Повернутись і знову знайти.

На причалі купую "Вечірку",
І розходимось – я і двійник.
Я - до Володимирській гірці,
Він... Не знаю. Питати не звик.

10.09.2022

--------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/603461.html

--------------------------------


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/801445.html