Александр Винокур

Поволі Володимирський узвіз
З Подолу виринає на Хрещатик.
...Цей краєвид - наземний парадиз,
Він почуттів моїх першопочаток.

Так, Києве, на мні твоє тавро.
На схилах - спогадів безлічних грона,
На відстані руки тече Дніпро,
За небокраєм майже - міст Патона.

Дивлюсь і усвідомлюю, що я
За ні за що отримав нагороду.
Вона зі мною всюди і щодня,
Завдячую життю за ту нагоду.

...Чому я вище написав "на мні"?
"На мені" треба. Тільки без зароку.
Так розмовляють у Галичині.
Там те ж саме. Але інакше трохи.

03.09.2022


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/799140.html