alex_vinokur | Entries tagged with on-ukrainian--lviv-vulytsi

Солодова, Колгоспна, Піскова,
Заньковецької, Лисенка, далі
Короленка, Лісна і Просвіти,
Сагайдачного, Харківська, потім
Храм Святого Антонія, школа.
Потім Вишенського і Чернеча,
Ще Мучна і Круп'ярська, і ринок,
Поруч Ніжинська, Рєпіна, далі
Кривоноса, Підвальна, Радянська
(Шляк би трафив) - тепер Винниченка,
Трохи далі Пекарська і Митна,
І Личаківська, десь там Підзамче,
Кайзервальд, Погулянка, Знесіння,
Львів зі схилів Високого Замку.

22.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/881250.html

Цей обшар з Франца Йосифа часів.
Застигла мить. Якийсь-то вік надворі.
Святий Антоній з низкою щаблів,
Марії Заньковецької угору.

Дерева рослі, майже до небес.
Суцільний спокій, наче так буває.
Майнуло щось. Птах пролетів і щез.
Здається, чути дзенькання трамвая.

Є трохи снігу. Інде видно брук.
Це графіка. Із чинністю своєю.
Олена Каменецька-Остапчук,
Зі сховища франківського музею.

17.07.2023

----------------------------------

Графіка Олени Каменецької-Остапчук

https://www.facebook.com/olena.kamenetskaostapchuk/posts/pfbid02Ti7W7GGmtvhrMvLm31fo5xQBiwyVsxKhi7rn3dSHqFPw85AUQmx6rzJt9s8ThJLLl

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/878141.html

Марії Заньковецької збігає
Від Лисенка, прямуючи додолу,
Додолу, де Личаківська стрічає,
Святий Антоній і навпроти школа.

Офорт з життя, вдрукований у пам'ять,
Каміння скрізь і одночасно простір.
Всевишній майже поруч тут i навіть
Шкільна ділянка - теж життєвий розділ.

Тут дощ мрячить. І раптом знову сонце.
Прозора осінь. Спокій. Дні щемлячі.
Все як у всіх. Та є й свої віконця.
Дивлюсь крізь них і непомітне бачу.

Дрібних подробиць щільна забудова -
Таємний схов з моїми відчуттями.
З собою сам на сам веду розмову,
Це головне, що зді́йснюється з нами.

Та час іде. В зворотній шлях рушаю.
Від школи, де я знову сів за парту,
Крокую вгору, вліво повертаю,
І так до однойменного театру.

15.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/877268.html

По Вишенського (а колись Виспянського)
Додому йшов. Здається, з фізкультури.
Побачив щось з життя-буття дивацького -
Собака спотикнувся на бордюрі.

Не мав тоді я досвіду залишнього.
Був вражений. Вважав, що животини,
Ці беззахисні діти Усевишнього,
Все чують на відміну від людини.

Та з'ясувалось, що вони беззахисні
(Я знов вертаюсь до отої думки),
Як взагалі усі істоти-заходні,
У цьому світі, де живуть не лунко.

Питання в мене, хай необґрунтоване.
Чи ми, котрі озброєні книжками,
Захищені від всього? Не з'ясовано.
В мене є сумнів, що так само з нами.

13.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/874994.html

Цей квартал із фронтальним будинком,
У шотландському гідному стилі,
Привертає і влітку, і взимку
До буття, що іще не застигло.

До чуйного того перехрестя,
Пересі́чного пересічно́го,
Споконвічного без палімпсеста,
Де завжди нескінчена розмова.

Не всякчас тут було раювання.
Та незмінні дощі і бруківка,
Насолода від самопізнання
З відчуттям іменної домівки

На перейденій Академічній,
Уліворуч де вулиця Фредра.
Співрозмовники - спогади стрічні.
Це сьогоднішнє, зовсім не ретро.

10.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/873153.html

За кутом на вулиці Виспянського
Був зручний маленький магазинчик,
Краще супермаркету гігантського.
Часом купував собі гостинчик.

За відносно невеликі кошти
Куштував оті смачні цукерки.
Іноді стрічався листоноша,
Я питав про марки на конверті.

Йшов не поспішаючи, повільно.
Це і зрозуміло. Справа в тому,
Що (я досвід мав) було доцільно
З'їсти, не доходячи до дому.

Вдома я розповідаю байку.
"Що ти їв?"- Вигадував, не вперше,
Та не звик (хоч не боявся лайки) -
Іноді додолу очі вперши.

Ось така вона, дитяча втіха.
Повернувся в далечінь далеку
І відчув той смак. Життєва віха.
Потім там була майстерня ЖЕКу.

Ті прикмети часу громадянського -
Спогади буття найважливіші.
...За кутом на вулиці Виспянського,
Так звалась Вишенського раніше.

03.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/867194.html

Там, де танк стояв на постаменті,
Де й сьогодні йдуть і йдуть дощі,
Пам'яті борги ануїтентні -
Треба повертати, живучи.

В справі цій важливий кожен внесок.
Ось один такий з тамтешніх днів
(Голова працює, як процесор) -
Плентаю до стадіону СКІФ.

Леніна. Личаківська сьогодні.

Танк на місці, школа і костел.

Краєвиди майже загородні,

З невичерпних спогадів-джерел.

Ще неподалік - кінцева "двійки",
Інколи сідав і на трамвай.
Був тоді квиток за три копійки,
Навкруги дивись, відпочивай.

Та продовжу. Йшов на тренування.
Біг, стрибки (раптово з неба ллє),
Час від часу навіть і змагання.
Швидко з'ясувалось - не моє.

Тренував нас тренер Сюч, метальник.
Файний тренер. Я нараз відчув.
Пам'ятаю. Досі шанувальник.
І людина також добра був.

Але не моє це. Розпрощався
І до інших справ попрямував.
Мій життєвий шлях розпочинався.
...Там тоді ще танк отой стояв.

01.07.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/866231.html

По вулиці Курковій,
Шляхетній, гоноровій
Іду собі до кі́на
Дивитись файний фільм.

Іду не випадково,
То кі́но кольорове,
Там бійки і погоні,
Цілуються весь час.

Іду до Короленка,
Там ласощі смачненькі.
Іду собі до кі́на
І поруч дощ іде.

Блищить ковзка бруківка,
Та кличе кіноплівка.
Влітаю - вмить до каси,
Купую свій квиток.

Сиджу у темній залі
В життєвім серіалі.
Про те, що буде далі,
Не розповість ніхто.

27.06.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/863826.html

Стрільницька Верхня і Нижня, Святого Антонія,
Куркова, Унґарштрасе, знову Куркова.
Нині Лисенка. Назви вулиць - це не антімонія.
Це рідного міста встановлена мова.

І художня оздоба співіснування буденного
Поряд з тим, що в тобі, і з тим, що довкола:
Храми, будинки - прикмети буття міжвоєнного,
На відстані трохи - дванадцята школа.

По бруківці з імен навіть блукаєш по-іншому,
І думки виникають суцільно відмінні,
Часом знаходиш себе в міркуванні неспішному.
...Втім, завжди так було. Це не тільки віднині.

27.06.2023

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/863582.html

Давня Яффа подеколи схожа на Львів,
На Друкарську, що завжди прямує до Ринку,
Де не змиє і злива відбитки віків,
Де немає підстави для перепочинку.

Ми ступаємо по скам'янілих слідах,
Ось бруківка, ті ж самі церкви і костели,
Не вчуваємо часом про обраний шлях,
Та на кожному розі лицарські оселі.

Пальми, море, мечети. Рвучкий перехід.
Повертання хіба що у згадках можливе.
Озирнутись, вдивитись минулому вслід
І відвести питання занадто чутливе.

05.06.2023

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/651577.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/851605.html

Вона і дійсно - як Колгоспна вулиця.
Трава, горбовини, вибоїни, пісок,
Підводи з кіньми, кізяки трамбуються,
Всіляки запахи. Курки і їжачок.

Бідонів перегук - ідуть молочниці,
Машина проїжджає – стовпом пил.
...Прогресс біжить, не тільки вірші точаться.
Не був півроку - враз асфальт довкіл.

Змінилось все. Нема нічого вічного.
Тепер ім'я інакше. Приросло.
Ні, я не прагну поживання звичного.
Я згадую минуле – так було.

23.03.2023

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/736619.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/833300.html

Вулиця Сталіна-Миру-Бандери,
І Комсомольська, і ще Фюрстенштрассе,
І Новий Світ, і Леона Сапеги.
Часом здається: життя - це химера,
Тільки-но звичні народнії маси.

Ходять віками по змоклій бруківці,
Не відвертають себе іменами.
Вряд чи нащадки у теплій домівці
Якось згадають, що трапилось з нами.

27.09.2022

-------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/613351.html

-------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/806104.html