Александр Винокур

Білий серпанок туману
Криє верхівки дерев.
День починається рано,
Видозмінився рельєф.

Лагідні промені світла,
Як несподіваний взір,
Барвлять лощини в палітри,
Що під намистами гір.

Ясно. Та зміни миттєві.
Вишній нудьгує, вважай.
Переінакшив суттєво -
Вже грозовий небокрай.

Змиті стежки до вподоби,
Вітер і мече, і рве.
Ливень, нащадок потопу,
До річечок заграє.

Зносить підпори.  І з ними -
Злагоду, спокій крихкий...
Давнішнє чутне і зриме
Навіть в стромині такій.

05.07.2023

----------------------------------

Переклад з російської
https://alex-vinokur.dreamwidth.org/77080.html

----------------------------------

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/868761.html

Туманами огорнуті ліси.
Димляться гори. Вогкувато, парко.
Не видко неба. Чути голоси.
Світліє трохи. Ось і перша хмарка.

Зоріє далі. Тане сизий дим.
Розвиднілося. Сонце струменіє.
Здіймається по взгір'ях день. І з ним
Дай Б-же - звичайнісінькі події.

30.06.2023, 14.08.2023


Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/865621.html

Белая дымка тумана
Прячет верхушки дерев.
День начинается рано,
Ночь проводить не успев.

Первые проблески света,
Словно нечаянный взор,
Будят ущелья планеты
Под ожерелием гор.

Но перемены мгновенны.
Автору скучно. И вот
Переиначена сцена -
Грозен и чужд небосвод.

Смыты вчерашние тропы.
Ветер и мечет, и рвёт,
Дальний потомок потопа
К речке чужой пристаёт.

Сносит устои. И с ними -
Благословенный покой...
Прошлое неустранимо
Даже в стремнине такой.


1969 - 2011